Звичайна ж нка

   
Знаю, ти звичайна жінка,
Та вродлива, як весна,
Найдорожча українка,
Ніби квітка чарівна.
Твої скроні срібло вкрило,
Лік літам я не веду,
Все про звабу говорило,
Не дарма у гості йду.

Знаю, що жінок багато,
Є у селах і містах,
Ти моє весняне свято,
Бо вродлива і свята.
Вчора ти була далека,
Час розводив і міста,
Тому втомлений лелека,
Знов до тебе приліта.

Прилітає, та й питає,
Зажурилася чому?
Що погане памятає,
Серце віддала йому.
Тільки серце допоможе,
Вірний шлях тобі знайти,
Підказало слово Боже,
Моє щастя тільки ти.