Осінній вечір роздуми навіяв,
Вони , неначе вітер-легінець.
А в чомусь навіть сумніви посіяв,
Бо кожен з нас життя свого творець.
Думки мої , немов на небі зорі,
То світяться , то десь мерехкотять ,
А деякі – немов дерева голі,
І їх між іншими так легко розпізнать.
А роздуми такі всі різнобарвні,
Один на одного не схожі аж ніяк.
Їх більше є , аніж книжок в книгарні,
Та всі вони мої ж бо , як-не-як.
Осінній вечір роздуми зганяє ,
То розганяє їх на всі боки.
Так кожен день несеться , пробігає ,
Збігають так невпинно всі роки.
29.10.2019 р.