А в нас зима.
Як перейняти в неї оту нІмоту, холоднечу слів?
Бодай на мить як стати мені нею,
Щоби забути свою стрАшну біль.
А нас нема.
Немає зараз вкупі.
Ти так далеко, поруч лиш трамвай,
Який ось-ось і рушить. Відусюди
лиш будуть його згуки, тут і там.
А там війна.
Я так боюсь самоти.
Чекаю я весняного тепла.
Чекаю сонця, щоби пригорнутись
До рідного свого солдатИка.
А там весна.
Три місяці лишилось.
Ти там живеш в окопі, й автомат
Тримаєш так близенечко до тіла.
Не спиш, напевно, а я вже лягла.