Як же можна не любити Осінь,
У безмежній її красі?
Всі дерева стоять жовтокосі,
Тихі ранки в туманній росі.
Ще дуби стоять зеленоброві,
І осики бронзоокі тріпотять,
Рудокосі берези чудові
Між собою за життя гомонять.
Як же можна не любити Осінь?
Цвіт жоржини і бабине літо,
Сонця променю вранішню просінь
В наші душі по вінця налито.
І розсипає вже ранок не роси,
А туманами стелить поля.
Відтріщали останні грози,
Оголяється пишне гілля.
Як же можна не любити Осінь?
Червону калину на жовтому тлі,
Мрячний дощик, що нам приносить
Мокрий пил у бузковій імлі...
Як же можна не любити Осінь...