вольный перевод с украинского
стиха Ларисы Вировець "Вересень"
Сентябрь
Кислый вкус винограда при поздней поре земляник...
Это чудо к добру, коль оно нам ко времени вышло.
И не крикнешь любви: "Погоди, возвратись хоть на миг!",
не раздуешь тот вечер, что гаснет, блеснув яркой вспышкой.
Так беспомощно, скучно белеют на чёрной земле
безвреме'нника видом лишённые живости стебли...
Подошли отпуска, но костры дней истлеют в золе,
так малы. Хорошо ещё: осень тепло дружелюбно приемлет.
Написала бы так... Но не хватит доверенных слов -
ты почувствуешь привкус давнишней тоски горьковатый...
Почему не звонишь ты? Сентябрь мой поблёкший суров...
Приезжай, заварю тебе кофе, доверьем богатый.
Вересень
Кислий смак винограду у пізніх суниць...
Диво добре, коли воно вчасне.
Не гукнеш до кохання: "Стривай, повернись!",
не роздмухаєш вечір, що гасне.
Безпорадно біліють на чорній землі
пізньоцвіту осіннього стебла...
Дочекались відпуски - а дні замалі.
Добре, осінь по-дружньому тепла.
Написала б таке... Та не вистачить слів -
ти відчуєш цей присмак гіркавий...
Чом не дзвониш? Мій вересень збляк і змілів...
Приїзди, я змелю тобі кави.