***

Уже повіяло морозом по стерні.
І рясно всіяло дорогу сивині…
Внучаток-сонечок,
                вже на руках ношу
Та все ж у Осені прошу, прошу…

Прошу у Осені – твої не тьмарить дні,
Прошу у Осені – віддати їх мені…
Прошу у Осені – вогню не загасить…
Прошу у Осені ще права попросить!

Вже літній полудень  стомився, відіграв.
Під дубом жолудів чимало я зібрав…
Та з серця камені – скидаю, не ношу
І все у Осені прошу, прошу…

Прошу у Осені – глибин твоїх очей…
Прошу у Осені – безпам’ятства ночей…
Прошу у Осені – хай вічна буде мить…
Прошу у Осені ще права попросить!

Прованським спомином
                кружля пожовклий лист…
І теплим променем замріяний флейтист…
Тепло долонь твоїх з собою я ношу…
Крім тебе в Осені – нічого не прошу!

Хай будуть в Осені – хоч буря, хоч туман…
Хай будуть в Осені – туга, печаль, обман…
Я зиму ранню зустрічать не поспішу…
Тебе лиш в Осені – прошу,
                прошу,
                прошу…

03.11.2019 р.