Може, не марно... -Екатерина Синесгерева

Анита Карелина
                Перевод стихотворения "Может, не зря..."
                Екатерины Синесгеревой
                http://www.stihi.ru/2019/10/30/195

                (с небольшой вольностью)


Зимно зі смутком... звісно, листя килим не гріє
Кроків розміреність. Наздоганяє нас осінь...
Разом все якось зникло... ледве завечоріє...
Фраза порожня: чекаю на тебе о восьмій.

Може, не марно
Осінь поруч блукала?
Може, не марно
Відповіді не чекала...
Погляд ховаю,
Бо в "вірю не вірю" грала...
Може, не марно
Бажане літо тікало.

Ми хіба знали, що спади бувають в природі?
Та чомусь літо в усмішці моїй не співало.
Зустріч байдужа... та ні, здалось, – в тон погоді...
Знехотя проводжала, зранила... глузувала...

Може, не марно...



Текст Екатерины Синесгеревой:

Стылая грусть... листьев ковёр не согреет
Мерность шагов. Пришла листопадная осень...
Ничто не тревожит. Друг другом мы переболели.
Фраза пустая: Я жду тебя вечером...в восемь.

 Может, не зря
 Осень стучит в наши двери?
 Может, не зря
 Не ждёт на вопросы ответы...
 Прячу свой взгляд,
 Играя в "верю не верю"...
 Может, не зря
 Ушло долгожданное лето.

Разве мы знали, что спады бывают в природе?
Выбора нет у уходящего лета.
Встречаю никак... но, кажется, - нет, по погоде...
И провожаю, улыбкою ранив... Задет ты...

  Может, не зря...


Фото автора - АК