Перевод стихотворения "Может, не зря..."
Екатерины Синесгеревой
http://www.stihi.ru/2019/10/30/195
(с небольшой вольностью)
Зимно зі смутком... звісно, листя килим не гріє
Кроків розміреність. Наздоганяє нас осінь...
Разом все якось зникло... ледве завечоріє...
Фраза порожня: чекаю на тебе о восьмій.
Може, не марно
Осінь поруч блукала?
Може, не марно
Відповіді не чекала...
Погляд ховаю,
Бо в "вірю не вірю" грала...
Може, не марно
Бажане літо тікало.
Ми хіба знали, що спади бувають в природі?
Та чомусь літо в усмішці моїй не співало.
Зустріч байдужа... та ні, здалось, – в тон погоді...
Знехотя проводжала, зранила... глузувала...
Може, не марно...
Текст Екатерины Синесгеревой:
Стылая грусть... листьев ковёр не согреет
Мерность шагов. Пришла листопадная осень...
Ничто не тревожит. Друг другом мы переболели.
Фраза пустая: Я жду тебя вечером...в восемь.
Может, не зря
Осень стучит в наши двери?
Может, не зря
Не ждёт на вопросы ответы...
Прячу свой взгляд,
Играя в "верю не верю"...
Может, не зря
Ушло долгожданное лето.
Разве мы знали, что спады бывают в природе?
Выбора нет у уходящего лета.
Встречаю никак... но, кажется, - нет, по погоде...
И провожаю, улыбкою ранив... Задет ты...
Может, не зря...
Фото автора - АК