(переклад з російської)
Повстали першії з підпілля,
Заводів, рудників, заслань,
Отруєні вогнем свавілля
І димом марних сподівань.
З військових лав повстали інші,
З розбитих гнізд старих родів,
Де залишили в вічній тиші
Батьків убитих і братів.
У перших досі ще не згас
Вогонь шаленства злої сили,
А в пам’яті вирує глас
Рабів, що піднімають вила.
Вливала іншим до сердець
Отруйний дух Столиця Невська.
Толстой та Чехов, Достоєвський –
Похмурих днів важкий вінець…
Підносять перші на плакати
Дурню про зло буржуйських зграй,
Про світлі пролетаріати
І на землі міщанський рай.
У інших - цвіт та гниль імперій,
Їх золото і тлінний зиск,
Всіх фетишів сліпучий блиск,
І забобонів слід химерний.
Крокують перші, щоб звільнить
Москву й приборкати Росію,
А інші, розпалив стихію,
Бажають світ перестворить.
В обидва табори вдихнула
війна жорстокий хміль розгулу.
А вслід героям та вождям
Гієн повзе лихварська сила,
Щоб неоглядну міць Росії
Роздерти й здати ворогам.
Всадить ножа країні в груди,
Ліси та житниці спалить,
Безчестити небес блакить
Та висмоктать моря та руди.
І не вщухає гуркіт битв
У всіх просторах степу півдня,
Між золотавого тремтіння
Конями витоптаних жнив.
І там і тут лунає в строях
Однаковий безжальний глас:
«Хто не за нас – той проти нас,
Нема байдужих, ми – герої!»
А я стою один між них
В диму та в полум’я ревінні,
І невідступно, безнадійно
Молюсь за тих і за отих.
22 листопада 1919
Коктебель
https://ru.wikisource.org/wiki/Гражданская_война_(Волошин)