Нас в кут женуть, як хижаків,
Руками слизнів, хробаків.
Не зрозуміло, де взялися,
До владоньки як дотяглися.
Усе неначе очуміло,
І стало надто зрозуміло
Що душу гірко розпина
Не хрест, а совість без хреста.
Нема гальмів, щоб це спинити,
Лякає відчай у очах неситих.
Здається вже давно – межа:
Країна нам стає чужа.
Любов лишила людськії серця,
І радість добігає до кінця
Порожнім місце не буває,
Ненависть шабаш свій зчиняє.
О, Боже, глянь на нас усіх
І вибач кожному свій гріх.
Даруй, що можна дарувать,
Але не треба нас лишать...
1998р.
* Картина Ворошилова С.С.
"Охота на волков",нач. ХХ в.