Не бачу спокою в очах,
Що зустрічаються навпроти –
Лише хронічний переляк
Від соціальної “турботи”.
Візочки, кошики і торби –
Ознаки часу жебраків.
Середнього нема немовби,
Від злиднів – до багатіїв.
Руками щось робить даремно,
Віднімуть, - встигни ледь скінчить.
Розумна голова? – Нікчемна,
Нема її куди тулить.
І ось товчуться безпорадно
Освічені і недурні,
Інтелігентні і порядні,
Мої шановні жебраки.
Я співчуваю Вам сердечно,
Стаю в ряди я жебраків.
Але змиритись – небезпечно
Це - нова форма Соловків.
Труд за дарма не є новинка.
Цього було у нас сповна.
Історія, немов дитинка,
У непробачних помилках.
Зламають дух, а тілу й годі
Нема буде чого чекать.
Тож підкоритись цій негоді
Не можна аж ніяк.
1998р.
*Зображення з Інтернету