Обрій ще не вирівнявся... Ще
грають хмари на струні нерівній
обрію. Не чути третіх півнів –
тих, що кличуть ранок за дощем.
Але вже над хмарами літак
тягне за собою білу смугу:
ранкові показує, мов другу, –
ти виструнчуй обрій саме так.
Так би і стояв у тиші цій,
де усе і всі на світі – добрі,
але кличе шепіт твій за обрій,
що в твоїй ранковіє красі...