серед осінніх сірих днів,
можливо дотиком перлинним,
не доторкнусь, я не посмію, ні,
-лиш гляну, крізь вікна щілину.
але ж нема в мені вини, нема,
чому ж гірчить до нині,
коли ж розвіється туман,
туман провини?!
я знов промінчиком у сні,
прилину.
Серед осінніх сірих дні,
у твою днину