Стратегії марні, а часом – безглузді,
Коли накриває любов, мов тайфун.
– Чи є в тебе розум? Чи ти в своїм глузді? –
Питає душа, ледь торкнувшись до струн.
А ті виграють – гамірні розбишаки,
Неначе весь вік готували концерт.
У серці оркестр розпашівся і жарко
Виконує оди, ще той зваби ферт!
Я брався за розум, симфонії слухав,
Мене вистачало хвилини на три.
А потім, як завжди, розпечена мука
Знаходила біль, що постійно ятрить.
Постійно до тебе несе мою думку,
Ошатні палаци будує й мости.
Так хочу тебе тихо взяти за руку
І в прагненні щирім туди відвести.
21:26, 09.11.2019 рік.
Зображення: http://xvatit.com