Весняний ясний день –
Але чомусь так сумно на душі.
Не хочеться пісень,
І в риму не складаються вірші,
І ніби у тумані, серед прикрих слів,
Що впали вчора в гніві з уст моїх,
Я раптом пригадав один із своїх снів,
І твій у ньому безтурботний сміх...
В тому дивному сні
Вкриті мокрим плащем,
Бігли ми босоніж
Під весняним дощем.
Ми не знали, куди
Вела стежка в гаю,
Але тримала ти
Міцно руку мою
У своїх долонях...
Йшов учора дощ.
Похмурі хмари вкрили неба край.
Твій пролунав дзвінок:
“Я не прийду сьогодні... Не чекай...”
Мені здалось на мить, що згасли почуття,
Що все чомусь не так, як зазвичай,
І перше, що на думку спало, я сказав:
“Не прийдеш, то й не треба!. Все!.. Прощай!”
В тому дивному сні
Вкриті мокрим плащем,
Бігли ми босоніж
Під весняним дощем.
Ми не знали, куди
Вела стежка в гаю,
Але тримала ти
Міцно руку мою
У своїх долонях...
...Я раптом зрозумів, що означав той сон,
Що все одно мене кохаєш ти,
І прояви нудьги, негоди і дощі
Лише разом повинні ми пройти...