я вийду за кордони

Анастасия Фурман
«я вийду за кордони, друже
бо там десь точно є для мене місто
за домом я не буду сумувати дуже»
казала ти мені, що вдома стало надто тісно

поїхала та й думаєш собі:
«а де ж те щастя і пісні повсюди?»
і вже ти носиш сльози на гербі
і оточили тебе злії люди

вже рідну матір згадуєш щомиті
і ось шукаєш всюди рідний звук
і спогади для тебе - це найкраще в світі
і ніжний дотик матінчиних рук

веде тебе душа туди, додому
до рідного Шевченка й Куліша
і думаєш, що щастя є в малому
бо в Україні, лише там живе твоя душа

і ось ти тут, нарешті, дорогенька
тут і повітря вже таке твоє
і свіжий шум Дніпра, згадаєш як була маленька
ти знаєш, щастя тільки тут: було і є

як чули сміх твій вулиці столиці
і сльози відчував нічний майдан
як ти писала вірші на горищі
вночі тебе втішали Іздрик і Жадан

і не обдуриш ти себе ніколи
у серці назавжди зостався слід
залишиш спогади на видноколі
твоя Вкраїна у тобі: як захід, так і схід