Оригінал:
Як належить, кохана, на пагорбі – сніг,
неупевнений сніг листопада.
Він іще не летів і не падав до ніг,
він зустрів мене вранці, як радість,
як надія, як мрія, як світлий мій друг,
на якого чекав жовтень цілий,
ми назустріч із ним не простягнемо рук,
але він – добрий, чистий і милий.
Так, кохана, прийшов листопад, – зізнаюсь –
час фантазій моїх без обмежень…
Я і паморозь снігом назвать не боюсь,
як належить, кохана моя, як належить…
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
На пригорке, любимая, воля снегам,
в ноябре – неуверенной расы.
Он ещё не летел и не падал к ногам,
встретил утром меня, слово радость,
как надежда, мечта или светлый мой друг,
целый месяц я ждал, что есть силы,
хоть навстречу ему не протянем мы рук,
всё же добрый он, честный и милый.
Да, любимая, вот и ноябрь - признаюсь,
время для неуёмных фантазий…
Даже изморозь снегом назвать не боюсь
в том нашествии снежных оказий…
Фото Автора оригинала