В тому, певно, є й моя провина,
Що для тебе був не кращий час…
Рідна мово, мово журавлина,
Повертай із вирію до нас.
Ми з тобою летимо по світу
Дарувати радість і добро.
І слова святого Заповіту
Прошепоче сивий наш Дніпро.
Посміхнеться радо на Чернечій,
Сприйме все, як запізнілий дар.
І розправить він козацькі плечи-
Наш одвічний оберіг Кобзар.