Наше сучасне життя це кохання уламки
ворог став млин а герой Дон Кіхот
в своїх мріях ми будуємо повітряні замки
серед розрухи в суспільстві і брехливих нагод...
Перед очима як стяг червона морква висить
ми йдемо вперед віслюками себе не вважаючи
і скоріше бажаємо жирний шмат відкусить
під ногами своїми прірви зовсім не відчуваючи...
Пройде ціла вічність нарешті коли зрозуміємо
для нащадків в майбутньому навчитись нам жити
і тоді вірний шлях знайти свій єдиний зуміємо
батьківщину у серці нам треба лише полюбити...