Зашарілись мальви коло хати
В лузі трави буйно піднялись.
Хочу цю красу запам'ятати,
Щоб гортати спогади колись.
Сад квітучий зразу за порогом,
Келихи тюльпанів у росі.
Прихилившись до бузку п'янкого,
Місяць у туман ранковий сів.
Буйний квіт петуній і піонів -
Наїдок метеликів і бджіл.
Кицька, що дріма на підвіконні
І накритий до обіду стіл.
Діти, що невпинно підростають,
Не змигнеш, як стануть на крило…
Сміх і галас – то онуків зграя
Повсідалась дружно за столом.
Постаріла непомітно мати.
Дивиться, завмерши, у вікно,
Та щодня виходить зустрічати
Пташенят, що виросли давно.
У дітей самих уже онуки
І хати свої, і квітники.
Добре, що не крається з розпуки
Серце, бо зростила отаких.
А під вікнами – піони й мальви,
По-над ними синя неба вись.
Я нарву квіток й піду до мами,
Щоб малою стати, як колись.