Вона була закохана в туман.
Туман любив її блакитні очі.
Чекав її на березі щоночі.
Мрійливо обіймав дівочий стан.
Ще вдосвіта на березі ріки
Вони удвох танцюють менуети.
Дівчині довіряв туман секрети,
Торкаючись ледь-ледь її руки.
Вона в його обіймах наче птах –
Кружляє ледь торкаючись поверхні
На лузі, у квітковій круговерті.
Замріяна, с зірками у очах.
У росах тане ранок і туман…
Зникає казка і зникають чари.
Лиш чути сміх закоханої пари…
А може то мана, луна, обман…