Н.Бидненко
N.N.
Привіт тому, хто у мережі.
А я лишаюсь за межею.
Десь плачуть верби в прибережжі
І плачу я. Але душею.
Ні сліз, ні слів, ні сподіванок.
Поезію змінила проза.
А доля знов марнує ранок,
Бо ти в мережі, а я – поза.
Ось ніч вже зорі погасила
Й гайнула десь за обрій спати…
О Боже, дай ще трохи сили
Неспівпадіння подолати!
***
Привет тому, кто здесь, в сети.
А я осталась за межой.
Тоскуют вербы у реки
И плачу я своей душой.
Ни слёз, ни слов, и ни надежды
Поэзию сменила проза.
Судьба опять вредИт, как прежде
Ведь ты в сети, а я то по за.
Вот ночь все звёзды погасила
За горизонт умчалась спать...
О Боже, дай немного силы
Несовпадение переждать!