Чомусь замовкла скрипка... Не лунає
Мелодія натхненна й чарівна,
Щось душу їй тендітну розтинає,
Засумувала змучена вона.
Були ж часи, й на мить не замовкала,
Їй в ритм, пливли хмаринки в висоті...
Тепер опалим листячком припала,
Зажурена й забута в самоті.
Ти не журися, скрипко, все минеться,
На зміну суму - радість прийде знов!
Почуєш, як в тендітне щире серце,
Нечутним кроком увійде любов.
~ДЛВ~