По мотивах вірша Анни Лукс
«На земле живу, а в небе - думами»
На землі живу - про небо думаю,
Там мій вічний дім, свята краса!
Як чудово Господом продуманий
Шлях, котрий веде у небеса!
Там зустріне тих Спаситель лагідно,
Хто Його тут образ відбивав,
З трепетом в душі узріти прагну я,
Місто, що Всевишній збудував,
Поки що не бачу як у золоті,
Вулиці небесні блискотять,
Та незримо серце й душу сповнює
Дивна нескінченна благодать.
Подихом небес мене освячує,
Божий Син, що спокій дав душі,
Тож Йому життям своїм завдячую,
Він сказав: Іди і не гріши!
Голубінь небес простора й трепетна,
Ніби дотик відчуваю хмар...
І тому крокую в вічність впевнено,
Бо мене чекає в небі Цар.
А коли, по праву небожителя,
Хмару свідків там зустріну я,
Разом будем славити Спасителя,
Ми із ними, як одна сім’я.
Добре на землі, та в небо хочеться,
Тільки б не спіткнутися, дійти!
Поки ж тіло тут з душею бореться,
Дух сягає неба висоти!
~ДЛВ~