Павутинка бабиного літа.
Павутинка бабиного літа
Закружляла в танці вдвох із вітром.
Він підняв її на свої крила
І вони далеко полетіли.
Павутинка високо літала
Про своє життя не раз згадала
Вже на скронях сивина з”явилась
І лице все зморшками покрилось.
А душа ніколи не старіє
Бо з роками тільки молодіє.
Коли літо бабине літає
Потихенько старість відганяє.
Павутинка бабиного літа
Залітає в серце непомітно.
Всім приносить радість павутинка
І цілує як мати дитинку.
Тулиться і ніжно обіймає
І своє намисто всім чіпляє.
07.08.12р.
ОЛЯ ГОДНЯ