Розплющ очі якомога ширше,
Я вкотре присвячую тобі вірша.
Я вкотре не згадую твоє ім‘я
Щоб погасло в душі це полум‘я.
Але ти завжди маєш пальне,
Мов чекаешь на щось фатальне.
Але знаєш, любий, що сірники
Відібрали в мене прихильники.
Тому не довго доведеться горіти.
І я тихенько/самотньо буду сидіти
Збиваючи попіл в пусту попільничку,
Мені здається, що ти погана звичка.
Але ж ти завжди хитріший від усіх,
Я чую твій диявольський сміх.
Ллєш пальне до згасаючого вугілля,
І я не розумію вже цього свавілля.
Ти хочеш підкинути сюди ще дрова
І я допомогаю ламати діброви.
Разом із пальним маєш запальничку,
Але ж, милий, все це погана звичка.
І коли полум‘я стає вище ніж вежі,
Я завжди викликаю клятих пожежних.