Блискавицi серця lxxxvi, небу махнути рукою

Юрий Лазирко
1.

небу
махнув рукою
в небо
на раз
і два
щоби ти там
не вкоїв
з ким би не пив
гіркої
мало того питва

мало Різдва
для тризни
а для розради
сліз
тіло
душі білизна
ледь прикриває
близни –
тавра
і біль
на біс

2.

близна
до близни
поруч
слово
не проковзне
так як
у мушлю
море
чи у хмарини
гори
в ньому
нема мене

тільки
протерті звуки
крапка над і
крихка
важить
ця каменюка
що не народиш
в муках
прикрості
півковтка

3.

прикро
коли безвихідь
дивиться
звідусіль
бо не приспати
лиха
марно кричати
тихо
стіни глухі
усі

стіни зросли
високо
стелі не видно
і
просить обхід
за кроки
скромно
за око
око
рідних
доріг моїх

4.

скільки
там тої зради
може
життя чиєсь
більше вже
не принада
наглим
усім
загладам
може
нас мають
десь

слуги
у свистоплясці
радники сатани
істина зникла
в пляшці
слава
хрестовій масті
битим шляхам
війни

5.

хто там
все кола миє
змити ніяк
лайно
лайкнута
веремія
стати вже не зуміє
дійсністю
без кіно

місце
для клоунади
в межах
ще-не-орди
після
порохопаду
де чимчикує
стадо
в молох
туман
чи дим

6.

хочеш
копійку всучу
каже тобі глитай
землю свою родючу
з легкістю
що не учить
без вороття
віддай

крутить
мов сонцем циган
(брязкають мідяки)
слів милозвучних
дзиґу
час твій настав
яриго
просимо
в кріпаки

7.

п'ятниця
з понеділка
знову на себе жде
сонце
давно не грілка
так собі
мертва бджілка
з крихітним
ккд

але словам
не зимно
а швидше
де там ще
спина
прикриє спину
хто врешті
вийде винним
за безголосий щем

25 Листопада, 2019