Тону в тобі, неначе у трясовині,
Тону й не бачу світла порятунку.
Якась безвихідь чорна затуляє дні,
Мертвить і лізе наболіло в думку.
Закриє памороззю осередки змін,
Гориш у пеклі, виживи, як зможеш,
Із власним виявом надій на полі мін,
Куди б не йшов, дорога непідхожа.
І дуже хоче, щоби ти ступив не так
І не туди, ще й не вагався зовсім.
А краще – слався вперто, мов сльота,
В зневірі був, самотній, як і досі.
Тримався знову на межі, німий актор.
Навкруг чужі, їм байдуже до тебе.
Давно ти носиш мітку вживану: «ніхто»,
Тону в трясовині, так хоче небо…
19:36, 28.11.2019 рік.
Зображення: http://www.i-sonnik.ru