«Повернення Шевченка» Ліна Костенко
Заслання, самота, солдатчина. Нічого.
Нічого – Оренбург. Нічого – Косарал.
Не скаржився. Мовчав. Не плакав ні від чого.
Нічого, якось жив і якось не вмирав.
Вернувся в Петербург, і ось у Петербурзі –
Після таких років такої самоти! –
Овацію таку йому зробили друзі! –
Коли він увійшов. І він не зміг іти.
Він прихилився раптом до колони.
Сльоза чомусь набігла до повік.
Бо, знаєте... із каторги в салони...
Не зразу усміхнеться чоловік...
-----------------------------------------------
“Возвращение Шевченко” Лина Костенко
Опала, каторга и ссылка. Ничего.
И Оренбург прошёл, и Косарал.
Не плакал он тогда ни от чего.
Не жаловался, жил, не умирал.
Вернулся в Петербург, сменил тюрьму.
После подобных лет солдатчины, опалы! -
Друзья устроили овацию ему,
Когда вошёл — и ему силы не достало.
В изнеможенье прислонился он к колонне.
Слеза непрошено сбежала с бледных век.
Ведь, знаете... из каторги в салоны...
Не сразу улыбнётся человек... (1.12.2019)