***

Татьяна Подгорная 3
Як серпень склав натруджені долоні,
Зібралися у вирій ластівки,
І зорі в небі, ніби у полоні…
На березі заснулої ріки
Ти цілував так палко і невміло
І шепотів слова, мов у ві сні.
Та тільки я повірить не зуміла,
Слова твої судились не мені.