Про маму
Занадто рано згасла твоя зірка!
Матусенько моя ти молода…
Я вже від тебе старша вдвічі. Гірко.
До болю гірко. Це страшна біда…
Із пам'яті зринає літня днина
І ти – така прекрасна, неземна!
Ти в нашому селі така єдина
Була, - немов богиня. Кожен знав
Тебе, як добру, милу і привітну,
І витончену у своїй красі!
Як жаль, що ти недовго, мамо, квітла…
Давно я сльози виплакала всі,
І рушники, які ти вишивала –
На добру згадку людям роздала.
В селі, напевно, кожна жінка знала
Якою ти модисткою була.
Бо пальчики твої тоненькі – шили;
А вишивали – що то за краса!
Чому тебе так рано, ніжну, милу,
Скосила смерті підлої коса?
Каштанове волосся, довгі коси,
Біленьке личко, губки-пелюстки,
І карі очі, й акуратний носик,
Маленькі ніжки, туфлі-каблуки…
О, Господи! Твоя незламна воля!
Чим завинила матінка моя,
Що сиротою, як билинка в полі,
Із пуп'янка іще зростала я ?
Квітень 2018 р.