Ти не вiрь у навiти, наклепи.
I хоч я не дарунок, скажу: -
“Для людини падiння i злети, -
Головне не порушить межу.
Не порушити спокою ранку,
Ще гармонiї, ладу в душi.
I у митi чекань на свiтанку,
Лиш добро ворогам залишiть.
Для кохаючих в спадок - кохання,
Мрiям - небо i простiр думкам.
Вiру - спраглим, а сильним чекання,
Спокiй щастя залишиться вам!”