сніжинки на щоках
зникомі херувими
розгублене в роках
затримане в незримім
дощі їй віділлють
весною серце в римах
він той від кого йдуть
не гримнувши дверима
набрали висоти
старі думки
і чисті
тремтять його листи
і опадають листям
де шерехи обав
і в’яне орхідея
день тишу роздавав
як хліб на колізеях
згадався знову
той
неголений
та рідний
в осінньому
пальто
в очах доріг
не видно
немає там вини
не вкралась
обережність
бо край блакиті
в них
тендітний
та безмежний
3 Грудня, 2019