Вася був - не хлопчик зовсім,
А рогатий й грізний демон,
Жарт приївся і невдовзі -
Став для родичів проблемою.
Думали, пройде із віком,
Та хлопчина став лякати,
Й жарт повторював без ліку,
По серцях бючи з гармати.
Мати з ласкою - до сина,
Що не демон він - а просто
Звичайнісінький хлопчина,
Боязкий, низького зросту.
Та не діяли вмовляння,
Як солдатики - розбиті.
Демон - грізний й намагання
Марні з сином говорити.
Тоді батько - взавсь до справи
І закрив хлопчину в ванній,
Батьків пасок завжди правий,
Аргументи - невблаганні.
- Усвідомиш ти нарешті,
Що не демон ти - нітрохи,
Очі - блискавок не крешуть,
Не ростуть у тебе роги.
- Не сидиш на троні в пеклі
І чорти тобі не слуги.
Скільки можна бути впертим,
Й жартувати недолуго.
Хлопець з ванни - Усвідомив.
- Що? Башка твоя дірява.
- Що не мою свого дому,
Й батько в мене - сам Диявол.