Здибав якось держчиновник
В ранню пору чи не дуже,
І не те, щоб співрозмовника,
А підлеглого по службі.
Він по-батьківськи поплескав
По плечу свого колегу,
Сяяв радо, як Бог з фрески,
Весь - від альфа, до омега.
Пригадав, як ще недавно
Молодий й зеленкуватий,
Той на службу став державну,
За ідею, не зарплату.
Пригадав, як бив баклуші,
Недосвідчений чиновник -
Міг спізнитися забувши
Навести завчасно дзвоник.
Як писав записок стоси,
І пояснював причини,
То - в метро поїхав босим,
Мух оплакував кончину.
То для сміху в документі,
Написав, що зранку випив
Суто для експеременту -
Грамів двісті оковитої.
Сиротою став за місяць -
Бо всі родичі померли,
Хто від срачки, хто повісився,
А кого хвороба зжерла.
Разів кілька - на півроку
Потрапляв у ДТП,
Лікарняні без мороки -
Брав від стресу й ДЦП.
Тож чиновник покаянню,
Поравдів, немов дитина,
Молодик прийшов зараня -
До девятої години.
Мабуть, в лісі передохли -
Всі зайці, вовки і лиси.
Ні, аж в горлі пересохло -
Він назначений міністром.