Что было, то и сплыло - нет давно.
Беда беду, как говорят, избудет.
Но что-то как-то было всё равно,
уж как ни есть, а как-то оно будет.
Лина Костенко
Декабрь уж зачинает зиму.
Мои ж печали всё не схлынут -
Отчаянье терзает душу,
Невысказанность боли душит.
Непризнанная. Бесталанна?
Вопросы лавою вулкана
Накатят и вскипают слёзы.
И нет ответов на вопросы.
Лишь, Боже, любишь Ты оттуда,
С Небес! И нежно даришь чудо –
Шлёшь вдоволь солнышка тепла Ты,
Касаясь плеч моих покатых.
И радостно речёт зерцало,
Что не конец Пути! Начало…
Оригинал
"Бо що було, а що і загуло.
Біда біду, як кажуть, перебуде.
Не може ж буть, щоб якось не було,
вже як не є, а якось воно буде."
Ліна Костенко
Вже початкує зиму хмурень*,
А все...не вийду із зажурень...
Десь до душевного йде крику-
"Яка я, Боже, недоріка!"**
Нецілісна та ще й шлентава*** -
Захлюпує вулкана лава,
Коли в свої вдивляюсь драми -
Мовчу знесилено устами...
А Ти - мене лиш любиш звідтам-
З Небес! Торкаючись пресвітлим
Промінням сонячним, черленим
Мого похилого рамена****...
І свідчить радісно свічадо*****,
Що не кінець Путі! Початок...
* хмурень - давня назва грудня
**недоріка - ні на що нездатна, нікчемна
*** шлентава - порвана на лахміття
**** рамено - плече
***** свічадо – дзеркало
На фото автора - Маргаритки.