(Роздуми про...)
Тож, незабаром вже й рік Білого Щура, -
Ой, некомфортно ж себе люди почувають
В державі нашій: якась в уряді йде гра,
Війна триває все, - скалічують, вбивають,
Й у держбюджеті стає більшою діра, -
Ой, а які ж "смачні" епітети вживають
У можновланий бік, вже й не кричать "ур - ра!" -
На жаль, надії на покращення ховають, -
Розчарування ж бо, і в котрий раз це вже.., -
Довіра знижується щось до ЗЕкоманди, -
Вкраїну й що ж чекає: "повне негліже"? -
Он, опозиція як надриває гланди,
Але без успіхів, на жаль, - тож, далі як?
У бік Кремля чи до Європи, все ж, крокує
Країна? - Все на роздоріжжі.., - й де ж маяк? -
Експерименти над народом.., - ризикує
Еліта правляча дістати стусанів,
Й чекать недовго із політикой такою:
Зростання цін, загибель доньок і синів,
Протестні настрої бурхливою рікою.., -
Чи Білий Щур якісь - но зміни принесе? -
На краще завжди у людей живуть надії,
Зарано - віримо ж! - казать: "Вкраїні - все..," -
Ой, ні, отримати повинні лиходії
За те, що скоїли, й по повній, - правда ж є, -
Державі нашій на коліна не впадати! -
Тож, Новий рік невдовзі: жарти, олів'є,
Напоям, звісно, шану треба теж віддати.., -
Нехай скоріш приходить до Вкраїни мир,
А разом з ним й добробут, й всміхнені обличчя,
А негаразди, - хай їх всі поглине вир,
Отак, не можна ж потрапляти на узбiччя...
Андрій Цирульник