Михайлу Баришнікова
Класичний балет є фортеця краси,
чиї ніжні мешканці від прози днів суворої
тієї що цигикає, ямою оркестрової
відділені. І задерті мости.
В імперський м'який плюш ми впихаємо зад,
і, Крилишкуя скорописом стегон,
красуня, чий ми на лiжцi не почуємо стогін,
одним стрибком випурхує в сад.
Ми бачимо сили лихи в брунатному трико,
і янгелiв добра в невимовної пачці.
І в силах прокинутись від елізійскої сплячки
овація Чайковського і Ко.
Класичний балет! Мистецтво кращих днів!
Коли давав бульбашки грог, зацьомано нас в обидві,
і мчали палисвіти, співалось бобеобі,
і якщо був якись ворог, то він був - маршал Ней.
В зіницях мicцевих жовтіли купола.
У яких народжувалися, в тих і вмирали гніздах.
І якщо щось злітало в повітря,
це був не міст, це Павлова була.
Як славно ввечері, далеко Всієї Русі,
Баришнікова зріти. Талант його НЕ стерся!
Зусиллями ноги і судомама торса
Навколо обертанням своєї осі
породжено того польота, вiд якого душа
як в дівках зачекалася, готова вже озлітися!
А як щодо того, де вийде приземлитися, -
земля всюди тверда; рекомендую США.