Акровiршон

Ударить грiм п’янкий, мов гiмн свободи,
Країно занехаяних степiв.
Розтлiнна лють, зневiру й жах породе,
А душу попелом наситить гнiв.
Їдка нудьга… Вiд немiчної долi!
Нам вкотре збрешуть пiд солодкий спiв,
А спрагу втишить обiцянка волi.