Полотном лежить дорога,
Тільки виїдеш, як тут же,
Не підбивши пішки ноги -
Уже в іншім місці тужиш.
Що ж не так, хіба не скорість,
Так приборкати хотілось,
Може, спішно та бадьоро,
Може, навпаки - повільно.
Може, рівно надто стеле
Полотно сувій асфальтний,
Чи пейзаж надто веселий
Проминає безвідрадно.
Може, виїмок багато -
Й їдеш, як в атракціоні,
Нудить трохи і ригати
Хочеться від моціону.
Може, горизонт дратує,
Чи загальна панорама.
Чи дерев хиткі статуї,
Як штрихи кардіограми.
Може, з містом не гаразди,
Й кожне нове, як минуле,
Розтасує свої пазли -
Поки люди не поснули.
Гірко лиш - що стільки часу
Зекономлено в поїздці,
Та розгублюєш відразу,
Тільки ступиш по бруківці.
Правда десь посередині,
Й трохи схожа на облуду:
То в секунді дві години,
То година - як секунда.