Шепотілась осінь із душею
Про веснЯне й радісне так щиро,
Що здалось, під пальцями Орфея
Заспівала чарівлива ліра!
Любо, любо в золотім промінні
Розлилася млість до небокраю!
Самоти й гармонії сплетіння
Тихим щастям серце огортає.
І думки вальсують так натхненно
Серед кленів з теплими вітрами!..
І веснЯні настрої, блаженні,
Відчиняють листопада браму...