Лунала пiсня з вiт тополi...
Ирина Боговина
http://www.stihi.ru/2019/05/21/5384
--------------------------------
***
Лунала пісня з віт тополі
В моє розчинене вікно,
І я заслухалась поволі
Й шукала поглядом того,
Хто витинав дзвінкі рулади
На всі усюдечки завзято,
Як Бог, вславляв і море й сушу,
Розворушивши співом душу...
Напроти вікон достеменно,
Де вже буяли в травні хащі,
Воно дивилося на мене
Й мале волало на всю пащу...
Про прохолоду на тополі,
Про те,як гарно жить на волі,
Про рідний край,де хмар синь,бездна,
Про хату в вербах, човен, весла,
Й про те, вода що в річці спала,
Квітуча веснонька настала...
Про ті старі хрести, що в полі,
Про сльози, сум людської долі...
Про все, про все, що душу крає,
Думки на роздуми вертає,
Сміється, плаче і ридає,
Немов в останній раз співає...
Лунала пісня з віт тополі
В моє відхилене вікно,
І я розчулилась до болю
Від пережитого всього...
Звучала песня с ОИТ тополя ...
Ирина Боговина
***
************************************
Влетела песнь ко мне ночная
Через открытое окно,
И я заслушалась, внимая,
Искала в ветках я того,
Кто эти выводил рулады
(Упорно, смело, звонко, складно!),
Как Бог, восславив море, сушу
И растревожив пеньем душу...
Как раз напротив, у окошка,
Где буйствовала чаща в мае,
Смотрела на меня та крошка
И во всё горло распевала...
Про тополиную прохладу,
Про то, как жить на воле ладно,
Про край родной, про бездну в сини,
Про хату, вёсла, лодку, ивы,
Про воду в речке, что дремала,
Весну с цветами поджидала,
Про старые кресты, что в поле,
Про слёзы, про людскую долю...
Всё – всё, что душу нам пронзает,
На размышленья возвращает,
Смеется, плачет и тревожит,
В последний раз поёт, быть может...
Влетела песнь ко мне невольно
Через открытое окно,
И я растрогалась до боли
От пережитого всего...