Чи ти одна була така хороша,
чи ще багато матерів таких,
що тягнуть ще й важку батьківську ношу
в своїх руках тендітних, та м'яких?
Життя твоє спливло по лихоліттях,
вдовина доля душу обпекла,
ще й за дочкою довелося тліти…
Лиш я зосталась – сирота мала.
Була мені за маму й за бабусю,
турботами пеклася і жалем…
Дітей любити – я у тебе вчуся,
у тебе вчуся жити день за днем.
Давно твоє вже відболіло серце,
і на могилі виросла трава,
та пам'яті струна не перерветься
й бриніти буде, доки я жива!
Липень 2018 р.