Скрипаль i Джерi

   
Було це восени, в столиці:
На тротуарі, біля скверу,
Стояв дідусь і грав на скрипці,
А поряд – пес, на  кличку Джері.

Давно на пенсії музика.
Та як на пенсію прожити? –
В його пальто – на дірці дірка,
Бо ще з минулого століття.

По світу розлетілись діти,
Померла жінка… Одиноко…
І тільки пес – як промінь світла,
Бо гріє старість своїм боком.

Скрипаль старенький грав і плакав.
Звучали Моцарт і Вівальді.
Дивився на людей собака,
Дивився болісно, печально…

Був погляд, що аж серце крає,
І наче каже людям Джері:
-Послухайте, скрипаль як грає…
Хоч гривню дайте на вечерю.

О світе! Що з тобою буде? –
Тварини навіть це відчули…
Собачий погляд – вирок людям,
Що милосердя позабули.


Художник Олена Андрусенко.