Верю, что всё будет так

Карпенко Наталия
Вірю, що все буде так

Холодно. Сумно і тихо.
Зимно і падає сніг.
Десь уже крадеться лихо, -
Я його бачу вві сні…

Сину, моя ти дитино,
Вся нам планета чужа.
Ти в мене – клопіт єдиний;
Де ж мого горя межа?

Чом не сказав ти відверто?
Мати б тебе вберегла!
Ти ж, самостійний і впертий, -
Карта так, мабуть, лягла…

Скоро забудеш про грати, -
Вірю, що все буде так;
Треба лишень зачекати,
Волю зібравши в кулак.
               
Листопад 2013