Осуждённый

Карпенко Наталия
Засуджений

Знову захочеться плакати, -
Серцем відчую, повір,
Ти у куточку, наляканий,
Мовби той загнаний звір.

Страхом в кайдани закований –
Кожен тріпочеться нерв,
Мозок думками змордований:
«Краще б я сам тоді вмер…»

Волю втрачати так болісно,
Пустка – проваллям в душі;
Хочеться крикнути голосно:
«Краще мене задушіть!»

Сину мій, прощений повністю,
Всьому є в світі ціна, -
Навіть борги перед совістю
Маєм сплатити сповна!
 
Грудень 2013