" Дорогий мій, сонячний, озвися!
Може, й справді, краще так, - мовчи."
Ліна Костенко
Питаю в серця, чи Ти в нім,
Безмежно люблячий Ісусе?
Чи день минулий не примусив
Тебе печалитись в борні?
Ти - геть простий. Чи я - проста?
Правдиво чи Тебе любила?
Чи на воді писали вила
Тобі, коханому, листа?
А за вікном - пливе туман...
Безсніжний грудень початкує...
І в сіру далину прошкує
Злим духом роджений обман,
Що Ти пішов з моєї хати
І, грішну, вже забув кохати.
(світлина: - автор 11 декабря 2019 ).
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
У сердца вопрошаю: в нём
Ты, любящий всех против правил?
Иль день прошедший не заставил
Тебя печалиться о нём?
Ты – сверхпростой. Собой само.
А я?..Всерьёз Тебя любила?
Иль по воде писали вилы
Тебе, любимому, письмо?
А за окном – плывёт туман…
Декабрь бесснежный свил декаду.
За стылый окоём укатит
Рождённый духом злым обман,
Что Ты покинул хату вовсе
И, грешную, любить забросил…
Аватар Автора оригинала