А сьогодні в ночі крадькома
На деревця зійшла сивина.
Сонце лагідно весело світить
Та не гріє воно більше діток.
Шарудять тихо-тихо гілки
Листя рух узяло скрізь стрімкий
Дуже падає швидко додолу
Року звершує вже зима коло.
Ніжна перша з небес сивина
Час для роздумів людям дала
У природі минає все хутко
Швидкоплинне життя повне смутку.
Вся природа порі знає час
Дні коротшими робляться враз
Відрізняє час кожна пташина,
Та для вирію є своя днина.
Хай візьме собі кожний урок
Глянь, як листя летить із гілок
Так життя твоє, друже, дочасне
Промине і тихесенько згасне.
Перша в скронях твоїх сивина
Добре знаєш – не є новина
Не провадь дні життя ти байдуже,
Приготуйся до вирію, друже!
©Віра Українка