Люди, звісно, як завжди, не вічні
і не знають у дні новорічні,
що чекає на них навіть нині,
не в майбутній задимленій днині.
В круторогому наче тумані,
живемо ми щоденно в обмані,
більше нас знає яблуні гілка
чи годинника збуджена стрілка.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Та у дні чарівні новорічні
все ж плекаємо мрії одвічні…
Не набити щоб ще одну гулю,
у кишені тримаємо дулю.