Я слухала шелест зеленого лiта...
Ирина Боговина
http://www.stihi.ru/2019/07/16/6605
-------------------------------------
***
Я слухала шелест зеленого літа,
Пливли геть хмаринки в сумних небесах,
Гойдав вітерець попід вікнами квіти,к
Тонули думки в золотавих житах...
В степи неосяжні, в степи широчезні,
Туди лине серце моє кожну мить,
Та мрії ті марні, надії даремні,
Бо крила не в змозі до вас долетіть...
Так склалася доля, хоч щастя судилось,
Зірки так постали на витих шляхах,
Війна, як та щепка, в траві розгорілась,
Сестер розкидало по різник кутках...
Нема кому горе сердешне повідать.
Нема кому розбрат війни розсудить,
Згадаю, як в купі сідали всі снідать,
Здагаю Вкраїну-в душі защемить...
Старі зачекались дітей виглядати,
Війна на Донбасі вже довгі п"ять літ,
Чи знала батьківська небілена хата,
Що, може, в останнє лишаю поріг...
Я слухала шелест зеленого літа,
Пливли геть хмаринки у синь-небесах,
Гойдав вітерець попід хатою квіти,
Тонули думки в золотавих житах...
******************************************
***
Я слушала лета зелёного шелест,
И в небе печальном всё шли облака,
Качал ветерок под окошками вереск,
И в золоте ржи исчезали слова...
А мне б - в необъятные степи, безбрежные,
Туда каждый миг меня сердце несёт,
Надежды напрасны, мечты бесполезны,
Ведь крылья не могут осилить полёт...
Сложилась судьба так, хоть счастья хотелось,
Так звёзды прошли по извивам - путям,
Война, как та щепка, в траве разгорелась,
Сестер разбросало по разным углам...
И не с кем делиться проблемами, бедами,
И некому распри войны рассудить,
Я вспомню, как вместе садились обедать мы,
А вспомню Украйну – в душе защемит...
Всё ждут старики, без детей плоховато,
Уж долгих пять лет на Донбассе война,
Не знала отца небелёная хата,
Что, может, детей не увидит она...
Я слушала лета зелёного шелест,
И в небе печальном всё шли облака,
Качал ветерок под окошками вереск,
И в золоте ржи исчезали слова...