Ніч спустилася зненацька,
Наче кіт на підвіконня,
І зашторила хижацькі
Ікла чорного безсоння.
Дика і страшна потвора
Вибира серед вразливих.
Тих, у кого не всі вдома,
Й насміхається глузливо.
Підозріло зашурхоче,
Пустить протяг по кімнаті,
І зубами зашкрегоче,
Щоб не хтілось більше спати.
Потім стане лоскотати,
По всім тілі пустотливо,
З нею - важко засинати,
Й побороти неможливо.
А коли у неї настрій,
Геть зіпсований відказом,
Може упритул підкрастись
І почне душити зразу.
Вимагатиме обіймів,
І стискатиме сердечко,
Й бризне сміхом з безнадійних
Й кволих пошуків аптечки.
Тож боротись - справа марна,
Й неможливо вести торг,
Краще зразу - до лікарні,
Чи прямісінько у морг.